Від Будинку відпочинку до Есхара: дводенний похід по Харківській області.

 Станція Будинок відпочинку - саме тут починається наш дводенний похід по області. Прогулятися зимовою Харківщиною мені запропонували бувалі туристи - Сашко та Євген. Вони ще з листопада виношували ідею цієї прогулянки, але їм бракувало вільного часу. Нарешті їх робочі графіки співпали і ми домовились прогулятися цими вихідними. Добиралися до старту електричкою Харків-Левада - Ізюм, яка відправляється о десятій годині і вже у електричці вирішували, яким саме маршрутом підемо. Зупинились на маршруті Будинок Відпочинку - Есхар, а якщо буде зайвий час та сили, то подовжимо маршрут до Малинівки.
Півтори години дороги, за цікавими спогадами про минулі подорожі та пригоди, минають непомітно. Ось і  платформа Будинок відпочинку. Переходимо колії і ми вже у лісі. Дерева вкриті снігом - справжня зимова казка. Навіть похмуре небо не в змозі зіпсувати наш гарний настрій.

Казковий зимовий ліс

  Швидко добігаємо до паркану Будинку відпочинку. Тут традиційне для нашої країни видовище - стежка проходить крізь діру у паркані.

Паркан Будинку відпочинку.

  Минаємо нечисленні забудови і звертаємо у бік річки Сіверський Донець.

 На березі аншлаг - десятки машин пошановувачів зимової риболовлі. Хтось ловить рибу, а хтось вже смажить шашлик: аромат стоїть фантастичний. Роблю кілька глибоких вдихів, проковтую слину і йду далі за хлопцями.

Рибалки смажать шашлик.

 Наш шлях лежить вздовж лівого берега річки. Дорога місцями наїжджена, а місцями повністю заметена. Напрямок маршруту ми обрали правильний, бо досить сильний вітер зі снігом дує нам у спину. Через годину вирішуємо зробити невеликий привал на березі. Нам пощастило знайти мальовниче місце на березі, обладнане столиком і лавами.

Місце для чаювання.

  Перекусивши батончиком і чаєм, продовжуємо нашу прогулянку. Місцями по цілині зрізаємо кути доріг - це дуже засмучує Євгена, який був налаштований на "матрасний" відпочинок у лісі, а не на похід.

Євген долає цілину.

Невдовзі виходимо до мальовничого, але дуже смердючого струмка. Невідомо звідки взявся запах стічних вод, який не дає насолодитися красою. Тож перебігаємо через струмок по маленькому місточку, а потім переходимо маленьку дамбу, розташовану трохи далі.

 На протилежному березі вже видно будинки Мохнача - нам туди. Йдемо у бік містка на правий берег.

Завтра нам підніматися на цю "гору".

 Сашко запланував ночівлю у лісі, на пагорбі, вже за Мохначем, але сутеніє і ми вирішуємо ночувати у ліску на цьому березі. Без проблем знаходимо гарне місце і влаштовуємо табір.

 Ясний і морозний ранок - цього разу синоптики не помилились. Під час сніданку та збирання речей, остаточно вирішуємо фінішувати у Есхарі, до якого, приблизно, одинадцять кілометрів. Проминувши будинок лісничого переходимо місток і ось ми у Мохначі.

  Піднімаємось балкою на пагорб і милуємось краєвидом.

 Йдемо узліссям по наїждженій колії, але вона невдовзі закінчується і ми застрягаємо у глибокому снігу. Євген вмовляє нас звернути на одну з багатьох звірячих стежок, яка, ймовірно, виведе до річки. Я з острахом дивлюсь на густий молодняк, через який треба продиратися. Нічого не лишається як, обравши саму натоптану стежку, звернути на неї і довіритись долі. 

Виявляється у тварин все як у людей: неймовірна кількість стежок, що ведуть в усі боки, перетинаючись зі звіриними дорогами, які невдовзі розширюються до проспектів, а потім і до цілих магістралей.

Звірячі стежки та магістралі.

 Біля річки йде гарно наїжджена дорога, по якій минаємо Партизанську галявину і добігаємо до дамби.

 Від дамби нам лишається пройти повз джерело і вийти у Есхар.

 До прямого автобуса на Харків була ще година, тож застрибуємо у вже від'їжджаючий автобус до Чугуєва. У Чугуєві пересідаємо в автобус до Харкова і близько третьої дня ми вже на Пролетарській.
Трек і профіль висот походу.
Розклад електричок дивимось тут.
Розклад автобуса Харків - Есхар - Харків.