UA-93774838-1

середа, 1 березня 2017 р.

На Масницю до Сковородинівки!

танок "Кроковеє колесо" у Сковородинівці Свято Масляної традиційно проводиться у Сковородинівці вже багато років. Стародавнє слов'янське свято і досі не втратило своєї популярності. Масниця, Масляна, Сиропуст, Пущення, Колодій - все це назви цього свята. А ви знаєте як святкували Колодія саме в Україні? Ні? Тоді рушаймо у Сковородинівку, де нас цьому навчить гурт Воріття!


 Добиратися до Сковородинівки найпростіше рейсовим автобусом Харків - Велика Рогозянка, який відправляється з автостанції біля станції метро Холодна Гора, від платформи №6. Будьте уважні, коли займаєте чергу, бо від однієї платформи відходить кілька автобусів у різних напрямках, тож і черг декілька. Рейсів до великої Рогозянки всього два на день о 9:00 ранку і о 19:00 вечора, зворотні з Рогозянки о 5:30 ранку та 17:00 вечора. Поїздка займає приблизно годину.
О пів на дев'яту ранку я, Сашко та Аня вже були на платформі. Аня приїхала перша і вже встигла зайняти чергу. Перед нами було лише декілька людей, але як тільки під'їхав автобус - старий рожевий Мерседес, то набігло багацько людей, які зайнявши чергу кудись відходили. Нам пощастило зайняти останні сидячі місця. Під час дороги кілька разів припускався дощ. Щільно затягнене похмурими хмарами небо, пронизливий вітер - у погоди жодного натяку на свято. На превеликий подив біля музею, окрім нас, вийшов лишень один місцевий хлопець. Даремно я хвилювалась, що через навалу туристів ми не вліземо у автобус - всі інші приїхали на свято автобусами туристичних фірм або власними автівками.

Залишки дубу під яким любив працювати Сковорода
Дуб-велетень
під яким любив працювати Сковорода
 Пан-Іванівка, Іванівка, Шванівка Ольшанська, а нині Сковородинівка насамперед відома тим, що саме тут 29 жовтня (за новим стилем 9 листопада) 1794 року помер і був похований великий філософ, богослов, поет, педагог Григорій Савич Сковорода. У 1972 році на честь 250-річчя з дня народження філософа у колишньому будинку поміщиків Ковалівських було відкрито Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди.
 До початку свята лишається година і ми вирішуємо сходити на екскурсію до музею. Нам пощастило - екскурсоводом був науковий співробітник музею Манженко Валерій Павлович. Він провів неймовірно цікаву екскурсію  музеєм та парком. Майже півтори години він розповідав про життя та творчість мандрівного філософа. Грандіозна постать у світовій культурі широко відомий у світі  і, на превеликий жаль, такий не оцінений в рідній Україні - його лишень мимохідь проходять у школі і більшість українців нічого про нього не знає. На прохання назвати видатних українців навряд чи хтось згадає Сковороду, більшість з нас назве Франка, Шевченка, можливо Ліну Костенко, але саме Сковорода вплинув на їх творчість. Про нього згадує у своїх творах Пабло Костанеда, і Папа Римський Іван Павло ІІ-й цитує його у проповідях на площі святого Петра у Римі.
У приміщенні музею заборонено фотографувати, але ви можете пройти невеличку віртуальну екскурсію, хоча, звичайно, краще приїхати до музею і побачити все на власні очі.

Куліш у Сковородинівці

 Кожному, хто відвідав музей з екскурсією, видали талон на кашу. Зголоднілі ми не проминули можливості якнайскоріше його обміняти. Талонна каша виявилась неймовірно смачним кулешем, розправившись з яким ми пішли вивчати запропоновані нам "Козацькі забави". На ігровому майданчику ми змогли перевірити свою силу, швидкість та влучність.

ліцей Імпульс приймає участь у козацьких забавах Козацькі забави забава "Коромисло"

біг у мішках

забава "Влучник"

 На невеличкому ярмарку можна придбати традиційні українські сувеніри.

традиційні обереги на ярмарку

Лялька мотанка

 Головна сцена свята вражає різнобарв'ям народних костюмів. Колективи Харківщини розважають нас живим співом, а морозна погода змушує пускатися у танок. Справжнім героєм свята був студент із Азії - безпосередній та відкритий хлопець, який з запалом танцював українські танці і приймав участь в усіх обрядах. Приємно, коли людина, яка приїхала на недовгий строк у чужу для неї країну, жваво цікавиться історією та культурою свого тимчасового дому, в той час як багато людей, які все життя прожили на Україні, байдужі до цього.

Виступ колективів Харківщини Азійський студент танцює український народний танець Артистка хору

 Дівчата танцюють

 Гурт "Воріття" навчає українським традиціям

Гурт Воріття, який цінний не тільки своїми автентичними народними костюмами, чудовим співом, неймовірною енергетикою, а насамперед тим, що доносять до нас наші справжні, а не нав'язані північно-східним сусідом, українські, а зокрема слобожанські традиції. З їх допомогою ми побачили як святкували Колодія наші пращури. Стародавнє свято Колодія, характерне тільки для України та Білорусі, сягає своїм корінням ще дохристиянських часів.


 Колодій — слов'янський обряд, приурочений до Масниці, в якому дівчатам і неодруженим хлопцям прив'язували до ноги дерев'яну колоду на знак засудження або покарання за те, що вони не одружилися в належний час. В цей тиждень старші жінки жартома «карають» тих молодих парубків, які протягом року не знайшли собі пари і не одружилися. Таким був звичай наших Предків — усе живе повинно бути в парі. Тих, хто не знаходив собі дівчини, вважали причиною порушення гармонії, ладу в природі. Неодруженим парубкам чіпляли до ноги колодку, яку виготовляли спеціально для цього обряду, обплітали її стрічками, квітками. Цю відзнаку парубок повинен був волочити за собою, поки не дасть відкупного, тобто не пригостить жінок за таку честь, яку вони влаштували для нього. Такі обряди мали виховне значення, примушували замислитись про продовження роду, сприяли пошукам нареченої.

 Колодій збігався в часі із Сиропусним тижнем, останнім тижнем М'ясниць. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень, коли можна було справляти весілля. Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.

 Колодій святкується в останній тиждень лютого. Колись давно кожен день цього тижня мав свою обрядодію, про що співається в давніх колодійних піснях. В цей час здійснюють також обряди завершення зимового періоду, зустрічі весни.
Протягом цілого тижня паралельно з іншими обрядами проходило коротке Колодчине життя.
У понеділок Колодка «народжувалась», у вівторок — «хрестилася», у середу справляли «похрестини», у четвер «помирала», у п'ятницю Колодку «хоронили», а в суботу «оплакували». У неділю ж наставала кульмінація Колодія, а заразом і Колодчиної долі. Молоді жінки «волочили» Колодку.

 Головним почастунком на Масляну є вареники з сиром і сметаною, а у деяких регіонах також подають млинці з гречаного борошна. Головним напоєм — наливки і інші трунки. 

Вареники - це обрядова страва українців. Їх традиційно ототожнюють з Місяцем, бо вони схожі на нього за формою. Молодий місяць символізував собою жіноче начало, а вареник був його уособленням. Наші пращури використовували вареники як жертовну їжу, присвячуючи їх богині води. Вареники з сиром приносили в жертву біля криниць із джерельною водою.

Головна їжа Масляної - вареники з сиром
Вареники з сиром - головний почастунок Масляної

Теща частує варениками з сиром               Теща з варениками

Катання тещі на возі
Катання тещі
  Під час обрядового хороводу "Кривий танець" вперше за день визирає сонце. Наступний танок, якому нас вчить "Воріття" - "Кроковеє колесо".

Кроковеє колесо
Танок "Кроковеє колесо"
 Насамкінець свята  ми пішли до ставка, щоб, за давньою українською традицією, утопити опудал. Але міцна крига не дала цього зробити, тож ми встановили опудал на кригу, яка за кілька днів розтане і богиня води отримає нашу їй жертву. 

Гурт "Воріття" йде топити опудал

Опудала на ставку у Сковородинівці

  На цьому програма свята скінчилась - туристи поволі повертаються до своїх автобусів, артисти складають обладнання, а господині свої баняки та каструлі з нерозпроданими стравами. Ми ж влаштовуємо фотосесію на сіні і ідемо на автобусну зупинку. Маючи у запасі півгодини, вирішуємо прогулятися селом до наступної зупинки. Під вечір температура суттєво знизилась і дорога стала дуже слизькою, але це не завадило нам помилуватися краєвидами. Автобус приїхав напівпорожній і ми швидко і з комфортом повернулися у Харків.

Зупинка автобусу у Сковородинівці
Автобусна зупинка.

Краєвид з дороги у Сковородинівці

 Незважаючи на незручне діставання та жахливі дороги, у Сковородинівці варто побувати. Обов'язково відвідайте один із традиційних фестивалів, які тут проводяться, або просто приїздить, щоб побувати у  музеї і помилуватися неймовірною красою тутешньої природи.
 Пам'ятайте та шануйте історію, культуру та традиції рідної України!

Корисні посилання:

Розклад автобусу Харків - Велика Рогозянка №169. Вартість квитка - 26 грн. (станом на лютий 2017 р.)


Немає коментарів:

Дописати коментар

Коментувати